ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ МОТИВАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ КРИЗОВОГО НАВЧАННЯ
Анотація
Мета. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та моделюванні педагогічних умов, необхідних для розвитку стійкої внутрішньої мотивації у процесі пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики. Актуальність роботи зумовлена тим, що в умовах кризового навчання, спричиненого гуманітарною кризою та війною, спостерігається суттєве зниження внутрішньої мотивації дітей, особливо у вивченні математики. Методи. Для досягнення поставленої мети було застосовано комплекс теоретичних методів наукового пошуку, включаючи аналіз, узагальнення та інтерпретацію психолого-педагогічної літератури. Використовувався метод моделювання та проєктування для визначення ефективних стратегій. Логіка дослідження базувалася на аналізі провідних психологічних теорій, зокрема, теорії самодетермінації, ієрархії потреб А. Маслоу, теорії очікувань В. Врума та діяльнісного підходу. Результати. Теоретичний аналіз підтвердив, що внутрішня (інтринсивна) мотивація, яка ґрунтується на потребі у пізнанні та саморозвитку, є найбільш стійким джерелом навчальної активності. Встановлено, що її успішне формування вимагає системного задоволення трьох базових психологічних потреб дитини: компетентності, автономії та соціальної пов'язаності. На основі цього визначено чотири ключові педагогічні умови: забезпечення наочності та поетапної конкретизації абстрактних математичних понять для підтримки когнітивного розвитку; стимулювання пізнавального інтересу через гейміфікацію та проблемно-пошукові завдання; формування відчуття компетентності та навчальної автономії шляхом створення «ситуацій успіху» та надання права вибору; та створення сприятливого психологічного середовища, що знижує тривожність і задовольняє базову потребу у безпеці. Висновки. Комплексна реалізація цих педагогічних стратегій має вирішальне значення, оскільки поєднання діяльнісного підходу, стимулювання інтересу та розвитку компетентності дозволяє суттєво підвищити рівень залученості молодших школярів. Зміна ставлення до помилок (як до ресурсу для навчання) та підтримка автономії сприяють трансформації зовнішніх мотивів у внутрішні. Перспективи подальших досліджень включають індивідуалізацію навчання в дистанційному форматі та вивчення впливу адаптивних завдань на стійкість мотивації.
Посилання
2. Galperin P. Y. Organization of Mental Activity and the Effectiveness of Learning [Організація розумової діяльності та ефективність навчання]. Wertsch J. V. (Ed.). Culture, Communication, and Cognition [Культура, комунікація і когніція]. Cambridge : Cambridge University Press, 1989. P. 89–104.
3. Кабельнікова Н. В., Раєвська І. М. Методичні підходи до формування математичних дій в учнів початкової школи з труднощами у вивченні математики. Педагогічні науки. 2024. Вип. 106. С. 5–13.
4. Leontiev A. N. Activity, Consciousness, and Personality [Діяльність. Свідомість. Особистість]. Englewood Cliffs, NJ : Prentice-Hall, 1978.
5. Maslow A. H. Motivation and Personality [Моти- вація і особистість]. 2nd ed. New York : Harper & Row, 1970.
6. Piaget J. To Understand is to Invent: The Future of Education [Розуміти – означає винаходити: майбутнє освіти]. New York : Grossman, 1973.
7. Rubinstein S. L. Problems of General Psychology [Проблеми загальної психології]. Moscow : Foreign Languages Publishing House, 1957.
8. Ryan R. M., Deci E. L. Self-determination Theory: Basic Psychological Needs in Motivation, Development, and Wellness [Теорія самодетермінації: базові психологічні потреби у мотивації, розвитку та добробуті]. New York : Guilford Press, 2017.
9. Vroom V. H. Work and Motivation [Праця і мотивація]. Rev. ed. San Francisco : Jossey-Bass, 1995.
10. Vygotsky L. S. Thought and Language [Мислення і мова]. Cambridge : MIT Press, 1986.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
