Збірник наукових праць «Педагогічні науки»

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ТА МОТИВАЦІЇ ПЕРШОКУРСНИКІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ РЕЛОКАЦІЇ: КЕЙС ХЕРСОНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Олена Василівна Казаннікова, Анастасія Сергіївна Волянюк — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета: стаття присвячена аналізу специфіки адаптаційних процесів та мотиваційного профілю першокурсників педагогічних спеціальностей, які здобувають освіту в умовах релокації закладу вищої освіти під час повномасштабної війни. Основною ціллю є виявлення кореляції між географічним розташуванням здобувачів та бар’єрами навчання, а також обґрунтування необхідності впровадження травмо-інформованої моделі підтримки в освітній процес переміщеного університету. Методи: емпіричне дослідження ґрунтується на даних двох опитувань першокурсників педагогічного факультету Херсонського державного університету, проведених у 2025 році (за спеціальностями А2 Дошкільна освіта, А3 Початкова освіта та А6 Спеціальна освіта). Використано методи анкетування, стандартизовані шкали адаптованості до навчальної групи та до навчальної діяльності, а також кореляційний аналіз для встановлення зв’язку між безпековими умовами проживання респондентів та їхніми освітніми труднощами. Теоретичний аналіз охопив концепції екстреного дистанційного навчання та феномен «переміщеного студента». Результати. Дослідження виявило унікальний мотиваційний профіль здобувачів – «відданий прагматик», що поєднує високу внутрішню мотивацію (соціальна місія, любов до дітей) із прагматичним запитом на гнучкість дистанційного формату. Встановлено сильну кореляцію (r = 0,71) між соціальною та навчальною адаптацією. Виявлено критичну залежність адаптаційних бар’єрів від географії перебування: студенти в зонах бойових дій стикаються з екзистенційними загрозами, тоді як здобувачі за кордоном – з проблемами інтеграції та ізоляції. Попри кризові умови, зафіксовано парадоксально високий запит на фундаментальні теоретичні знання як джерело стабільності. Висновки. Релокація університету не означає релокацію контингенту, що створює нерівні умови здобуття освіти. Ефективна адаптація вимагає переходу від уніфікованих вимог до диференційованої системи підтримки, що базується на принципах травмо-інформованої педагогіки. Запропоновано модель, що включає різні траєкторії психолого-педагогічного супроводу залежно від безпекової ситуації студента та посилення ціннісної складової освітніх програм.

ПЕДАГОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ МОТИВАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ КРИЗОВОГО НАВЧАННЯ

Ірина Миколаївна Раєвська — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та моделюванні педагогічних умов, необхідних для розвитку стійкої внутрішньої мотивації у процесі пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики. Актуальність роботи зумовлена тим, що в умовах кризового навчання, спричиненого гуманітарною кризою та війною, спостерігається суттєве зниження внутрішньої мотивації дітей, особливо у вивченні математики. Методи. Для досягнення поставленої мети було застосовано комплекс теоретичних методів наукового пошуку, включаючи аналіз, узагальнення та інтерпретацію психолого-педагогічної літератури. Використовувався метод моделювання та проєктування для визначення ефективних стратегій. Логіка дослідження базувалася на аналізі провідних психологічних теорій, зокрема, теорії самодетермінації, ієрархії потреб А. Маслоу, теорії очікувань В. Врума та діяльнісного підходу. Результати. Теоретичний аналіз підтвердив, що внутрішня (інтринсивна) мотивація, яка ґрунтується на потребі у пізнанні та саморозвитку, є найбільш стійким джерелом навчальної активності. Встановлено, що її успішне формування вимагає системного задоволення трьох базових психологічних потреб дитини: компетентності, автономії та соціальної пов'язаності. На основі цього визначено чотири ключові педагогічні умови: забезпечення наочності та поетапної конкретизації абстрактних математичних понять для підтримки когнітивного розвитку; стимулювання пізнавального інтересу через гейміфікацію та проблемно-пошукові завдання; формування відчуття компетентності та навчальної автономії шляхом створення «ситуацій успіху» та надання права вибору; та створення сприятливого психологічного середовища, що знижує тривожність і задовольняє базову потребу у безпеці. Висновки. Комплексна реалізація цих педагогічних стратегій має вирішальне значення, оскільки поєднання діяльнісного підходу, стимулювання інтересу та розвитку компетентності дозволяє суттєво підвищити рівень залученості молодших школярів. Зміна ставлення до помилок (як до ресурсу для навчання) та підтримка автономії сприяють трансформації зовнішніх мотивів у внутрішні. Перспективи подальших досліджень включають індивідуалізацію навчання в дистанційному форматі та вивчення впливу адаптивних завдань на стійкість мотивації.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК СТРУКТУРНА СКЛАДОВА МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ ВИКЛАДАННЯ ОСВІТНЬОЇ КОМПОНЕНТИ У ВИЩІЙ ОСВІТІ

Олена Валеріївна Саган, Валерія Сергіївна Блах — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

У статті обґрунтовано доцільність розгляду штучного інтелекту (ШІ) не лише як технологічного інструменту, а передусім як сучасного засобу навчання – структурного компонента методичної системи викладання будь-якої освітньої компоненти у вищій освіті. Мета роботи полягає в аналізі наукових підходів до інтеграції ШІ у засобовий компонент методичної системи, визначенні нових дидактичних можливостей порівняно з традиційними засобами, виокремленні відповідних переваг, викликів та перспектив. Методологічну основу становлять системний аналіз, порівняльний огляд джерел та проєктування експериментального дизайну. Узагальнення міжнародних й українських джерел дозволив описати такі функції штучного інтелекту як засобу навчання: пояснювально-навчальну, тренувальну, формувально-оцінювальну, адаптивно-організаційну, комунікативно-тьюторську. Визначено, що ці функції є надпредметними. Представлено таблицю тенденцій інтеграції штучного інтелекту як засобу навчання за ключовими напрямами: адаптивне навчання, діалогові системи, формувальне оцінювання, генерація навчальних матеріалів, навчальні симуляції, аналітика навчальних даних. Здійснено аналіз переваг (персоналізація, оперативний зворотний зв’язок, варіативність завдань, підтримка самонавчання) і викликів (академічна доброчесність, «галюцинації», залежність, нерівність доступу, етика даних). Висновки підкреслюють необхідність педагогічного дизайну, політик відповідального використання та підготовки викладачів і студентів до критичної взаємодії з ШІ-засобами, а також створення гібридних моделей навчання, в яких поєднується аналітична сила ШІ та людський елемент викладання.

ДІАЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН: АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

Ірина Миколаївна Цюпак — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Статтю присвячено комплексному аналізу феномена «діалогічне мислення». Актуальність дослідження зумовлена трансформаціями освітнього простору, які вимагають розвитку в дітей уміння критично мислити, висловлювати власні судження, сприймати різні позиції та вступати у конструктивний діалог. На основі аналізу наукових джерел окреслено міждисциплінарний характер вивчення діалогічного мислення, що інтегрує філософський, психологічний, комунікативний та педагогічний виміри. Визначено основні наукові підходи: філософсько-методологічний, у межах якого діалог розглядається як механізм смислотворення та взаємодії протилежних позицій; психологічний, де діалогічність трактується як чинник розвитку когнітивних процесів, креативності та емоційно-смислової сфери; педагогічний, що акцентує на структурах дидактичного діалогу й потенціалі діалогічної педагогіки. У статті уточнено зміст поняття «діалогічне мислення», яке визначено як інтегровану когнітивно-комунікативну здатність особистості сприймати, співвідносити та інтерпретувати різні позиції, вступати у смислотворчу взаємодію, генерувати нові судження та здійснювати аналіз, узагальнення, прогнозування й критичне осмислення інформації. Методологічну основу становлять системний, порівняльно-історичний та концептуально-термінологічний підходи. Зроблено висновок про необхідність посилення діалогічної складової в системі професійної освіти педагогів, що сприятиме ефективній реалізації принципів діалогічної педагогіки й створенню умов для гармонійного когнітивного та соціального розвитку дітей. Визначено перспективи дослідження, що передбачають аналіз готовності педагогів і майбутніх педагогів до формування діалогічного мислення у дітей, що дозволить не лише оцінити стан розробленості питання, а й визначити напрями подальшого удосконалення освітньої практики на ідеях діалогічної педагогіки.

ЕТНОКУЛЬТУРНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ МОЛОДІ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НАЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

Вадим Вікторович Жулковський — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Актуальність дослідження обумовлена потребою збереження та розвитку етнокультурної ідентичності молоді. Молодіжні громадські організації національного спрямування виступають важливим інструментом консолідації українських спільнот за кордоном і забезпечують формування національної свідомості, патріотизму та духовної єдності молодого покоління. Метою статті є виявлення ролі молодіжних громадських організацій національного спрямування західної української діаспори у процесі етнокультурної ідентифікації молоді, з’ясування їхнього впливу на збереження національних традицій, мови та культурних цінностей у середовищі емігрантів. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-педагогічного та ретроспективного аналізу, що дозволило розкрити специфіку виховної роботи діаспорних організацій та простежити динаміку їхнього впливу на формування національної самосвідомості. Використано також структурно-функціональний підхід, завдяки якому виявлено механізми збереження культурних традицій та способи інтеграції молоді до етнічного середовища. Результати. Проведене дослідження доводить, що молодіжні організації української діаспори відіграли ключову роль у збереженні культурної ідентичності молодого покоління. Вони створювали середовище, спрямоване на підтримку етнічної єдності, передавання культурної спадщини та формування почуття належності до української спільноти. Особлива увага приділялася патріотичному вихованню, вивченню історії, літератури, традицій і звичаїв, а також розвитку громадянської активності. Діяльність таких організацій допомогла протидіяти асиміляційним процесам, що були характерними для поліетнічного середовища країн проживання. Висновки. Результати дослідження підтверджують, що молодіжні організації національного спрямування західної української діаспори стали потужним інструментом етнокультурної ідентифікації молоді. Вони забезпечили єдність поколінь, підтримку родинних і духовних цінностей, а також формування активної громадянської позиції. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання досвіду діаспорних організацій у сучасних українських виховних програмах, спрямованих на збереження національної самобутності та розвиток патріотизму серед молоді.

СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Віктор Володимирович Богуславський — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Стрімкий розвиток інформаційних технологій (ІТ) докорінно трансформував систему професійної освіти у світі, запровадивши нові формати передачі знань та формування компетентностей. Для України інтеграція інноваційних цифрових засобів у процес професійної підготовки фахівців сектору безпеки та оборони є важливим чинником забезпечення їхньої готовності до виконання службових завдань у сучасних умовах. Мета. Метою дослідження є визначення ролі та ефективності сучасних інформаційних технологій у процесі підготовки майбутніх фахівців сектору безпеки та оборони України на основі аналізу досвіду НАТО, України та провідних країн світу. Методи. Теоретичний аналіз наукових джерел і нормативних документів; систематизація та порівняльний аналіз вітчизняного та міжнародного досвіду впровадження ІТ у підготовку фахівців безпекового сектору; узагальнення практик застосування віртуальних симуляцій, дистанційного навчання та аналітичних систем. Результати. Дослідження показало, що сучасні інформаційні технології є ключовим фактором підвищення якості підготовки фахівців сектору безпеки та оборони. Зокрема: віртуальні симуляції та тренажери (VR/AR) дозволяють відпрацьовувати дії в реалістичних сценаріях без ризику для життя; платформи дистанційного навчання (LMS) забезпечують гнучкість та доступність освітнього процесу; системи штучного інтелекту та аналізу великих даних (Big Data) розвивають аналітичні компетенції та навички прийняття рішень. Аналіз досвіду HAТО (С4ICSR, MIP, ADL, NATO Cyber Range), України (система «Дельта», платформа «ТРО.Освіта», кіберкомандування ЗСУ) та інших країн (США, Ізраїль, Польща) підтвердив ефективність комплексного застосування IТ для забезпечення бойової готовності та оперативності реагування. Водночас виявлено виклики: недостатня матеріально-технічна база, брак кваліфікованих кадрів для супроводу технологій та потреба в адаптації навчальних програм до цифрових форматів. Висновки. Сучасні інформаційні технології є необхідною умовою ефективної підготовки майбутніх фахівців сектору безпеки та оборони України. Їх застосування підвищує якість освіти, забезпечує формування критичного мислення, аналітичних навичок та здатності до швидкої адаптації в умовах цифрового середовища. Досвід провідних країн та HAТО підтверджує необхідність системної інтеграції IТ у навчальний процес, розвитку цифрової інфраструктури та підвищення кваліфікації викладачів для формування сучасних освітніх стандартів у секторі безпеки та оборони.

ЦИФРОВІ ІННОВАЦІЇ У ВИКЛАДАННІ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН В АВІАЦІЙНІЙ ГАЛУЗІ: МЕТОДОЛОГІЯ, ЕТИКА ТА КОМУНІКАТИВНІ АСПЕКТИ

Марина Володимирівна Кірюхіна, Марина Сергіївна Пузир, Віра Валеріївна Сіора — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета. Аналіз особливостей інтеграції цифрових технологій у процес викладання гуманітарних і соціальних дисциплін для студентів авіаційних спеціальностей, визначення принципів, умов та педагогічних підходів, що забезпечують ефективність цієї інтеграції в системі вищої освіти. Методи. У дослідженні використано системно-аналітичний, порівняльний і узагальнювальний методи для оцінки сучасного стану цифровізації авіаційної освіти, визначення педагогічних переваг і ризиків використання цифрових технологій, а також для формулювання практичних рекомендацій щодо оптимізації навчального процесу. Результати. Встановлено, що більшість авіаційних інцидентів зумовлена комунікативними, психологічними та етичними чинниками, що підкреслює необхідність посилення гуманітарної підготовки майбутніх фахівців. Обґрунтовано ефективність інтеграції цифрових технологій у викладання гуманітарних дисциплін на засадах професійної орієнтації контенту, інтерактивності, індивідуалізації навчання та розвитку критичного мислення. Розкрито потенціал використання віртуальної й доповненої реальності, штучного інтелекту, гейміфікації та хмарних сервісів для моделювання професійних ситуацій, формування міжкультурної комунікації й навичок прийняття рішень у стресових умовах. Доведено, що цифрові середовища підвищують мотивацію студентів, сприяють розвитку аналітичних і соціально-психологічних компетентностей. Розроблено рекомендації щодо педагогічного супроводу процесу цифровізації гуманітарної освіти, які передбачають збереження особистісного виміру навчання, підтримку академічної доброчесності та подолання цифрової нерівності серед студентів і викладачів. Висновки. Отже, ефективне впровадження цифрових технологій у гуманітарну підготовку авіаційних фахівців потребує системного підходу, педагогічної гнучкості викладачів і врахування специфіки галузі. Результати дослідження мають практичне значення для модернізації освітніх програм авіаційних університетів, удосконалення методичного забезпечення гуманітарних дисциплін та розроблення стратегій цифрової трансформації вищої авіаційної освіти.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ОПЕРАТИВНОГО РІВНЯ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ НАТО В НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Юлія Олександрівна Колодка — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Метою дослідження є визначення теоретичних засад і узагальнення практичного досвіду розвитку міжкультурної компетентності офіцерів оперативного рівня у державах – членах НАТО на основі аналізу сучасної науково-педагогічної літератури, нормативних документів, а також з’ясування методів розвитку цієї компетентності в умовах військової освіти. У роботі акцентовано увагу на значенні міжкультурної компетентності як інтегративної професійно-особистісної характеристики військовослужбовців, що забезпечує їхню успішну взаємодію у багатокультурному середовищі та підвищує рівень оперативної взаємосумісності у межах коаліційних структур. У процесі дослідження застосовано комплекс взаємопов’язаних методів: теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, класифікація та узагальнення науково-педагогічних джерел), контент-аналіз наукових і нормативних матеріалів, а також узагальнення практичного досвіду країн НАТО (США, Канади, Німеччини, Норвегії, Румунії, Фінляндії). Результати. У статті обґрунтовано, що розвиток міжкультурної компетентності офіцерів у державах НАТО відбувається через інтеграцію професійно орієнтованого мовного навчання, культурно-психологічної підготовки та практичних форм навчання, спрямованих на розвиток комунікативної гнучкості, емпатії й лідерства. Узагальнення міжнародного досвіду засвідчило, що у військовій освіті застосовуються сучасні методи – тренінги, рольові ігри, моделювання, симуляції та технології Wargaming. Доведено успішність імерсивних освітніх симуляцій (зокрема програм CAMO, OLCTS, 3D-навчальних сценаріїв), що сприяють розвитку навичок міжкультурної взаємодії у середовищі, наближеному до реального. Установлено, що міжкультурна компетентність у країнах НАТО розглядається не лише як когнітивне утворення, а як стратегічний елемент оперативної культури, необхідної для забезпечення взаємосумісності у спільних операціях. Окремо розкрито досвід Фінляндії, де симуляційні методи типу Wargaming спрямовані на розвиток культурної чутливості, аналітичного мислення й навичок прийняття рішень у багатонаціональних оперативних контекстах. Висновки. Здійснене дослідження доводить, що міжкультурна компетентність є базовим компонентом професійної підготовки офіцерів оперативного рівня у державах НАТО та визначальним чинником плідної міжнародної співпраці. Вона забезпечує розвиток здатності до толерантності, культурної адаптивності та продуктивного міжособистісного спілкування. Для Збройних Сил України впровадження подібних методів має стратегічне значення, адже сприяє адаптації системи військової освіти до стандартів Альянсу, підвищенню рівня взаємосумісності Збройних Сил України та посиленню обороноздатності держави.

АКАДЕМІЧНА АНАЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Людмила Аркадіївна Пермінова , Людмила Миколаївна Попова — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Стаття присвячена аналізу академічної аналітики як інструменту моніторингу та підвищення якості професійної освіти в закладах вищої освіти. Метою статті є теоретичне та прикладне обґрунтування академічної аналітики як інструменту моніторингу якості професійної освіти в закладах вищої освіти з урахуванням міжнародного досвіду її впровадження та адаптації кращих практик до національного контексту. Методи. Дослідження базується на аналізі вітчизняної та зарубіжної науково-методичної літератури, порівняльному аналізі моделей академічної аналітики у закладах ЄС, США та інших країн, системному підході до побудови моніторингових механізмів, а також синтезі результатів емпіричних досліджень щодо застосування learning analytics і educational data mining у професійній підготовці. Результати. Проаналізовано ключові моделі та інструменти академічної аналітики, ідентифіковано типові показники оцінювання якості професійної підготовки: навчальні досягнення, сформованість професійних компетентностей, ефективність практико-орієнтованих компонентів та випускні показники працевлаштування. Виявлено переваги міжнародних підходів: інтеграція даних між стейкхолдерами, використання прогнозних моделей для раннього виявлення ризиків, прозорі системи звітності, залучення роботодавців до оцінювання та масштабовані рішення для міжінституційної співпраці. Окреслено також типові виклики: захист персональних даних, забезпечення інтероперабельності систем і потреба у кадровому ресурсі й цифровій грамотності викладачів. Висновки. Академічна аналітика є ефективним інструментом моніторингу якості професійної освіти, який дозволяє підвищити результативність освітніх програм і управління закладами вищої освіти. Рекомендовано розвивати міжінституційні платформи обміну даними, впроваджувати етичні стандарти обробки освітніх даних (з урахуванням етичних норм), забезпечувати інтероперабельність систем, підготовку кадрів з аналізу даних та посилювати партнерство з роботодавцями, що підсилить адаптивність програм і конкурентоспроможність випускників.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОГО СУПРОВОДУ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ УРОКУ МАТЕМАТИКИ

Володимир Іванович Таточенко, Ірина Олегівна Гаран — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета. Дослідження спрямоване на обґрунтування теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх учителів математики до впровадження мотиваційного супроводу на різних етапах уроку, визначення його ролі у формуванні позитивного ставлення учнів до навчання та підвищенні ефективності освітнього процесу. Методи. Для досягнення поставленої мети застосовано теоретичні методи – аналіз, синтез, узагальнення психолого-педагогічних і методичних джерел з проблеми мотивації у навчанні математики, а також порівняльний аналіз сучасних підходів до професійної підготовки майбутніх учителів. Використано системно-компетентнісний підхід для визначення педагогічних умов і структурування змісту методичної підготовки. Результати. Визначено значення мотиваційного компоненту як необхідної умови формування позитивного ставлення учнів до математики, розвитку пізнавальної активності та досягнення результатів навчання. Виокремлено ключові стратегії, засоби й методи мотиваційного впливу в освітньому процесі. Проаналізовано форми, методи та зміст професійної підготовки майбутніх учителів математики в контексті формування їхньої здатності до реалізації мотиваційного супроводу на різних етапах уроку. Сформульовано педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування відповідних умінь у студентів педагогічних закладів вищої освіти. Висновки. Підготовка майбутніх учителів математики до впровадження мотиваційного супроводу на різних етапах уроку є важливою складовою їхньої професійної компетентності. Вона потребує вдосконалення змісту методичної підготовки на засадах компетентнісного підходу, інтеграції психолого-педагогічних знань і практичних умінь, спрямованих на формування у студентів готовності до системного, усвідомленого й творчого використання мотиваційних стратегій у навчальному процесі.

ІННОВАЦІЙНА КАЗКОПЕДАГОГІКА В НУШ

Тетяна Олександрівна Вінник, Вікторія Олексіївна Кузьміна — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета. Теоретично обґрунтувати інноваційну казкопедагогіку як інтегративну модель, що поєднує наративний спосіб мислення молодших школярів із вимогами компетентнісної, STEM- та цифрової освіти НУШ, а також визначити її потенціал для розвитку творчого, критичного й алгоритмічного мислення учнів. Методи. Застосовано теоретичний аналіз праць із культурно-історичної психології, наративної педагогіки, казкотерапії, STEM-освіти та цифрового навчання; порівняльно-зіставний аналіз традиційних і сучасних підходів до роботи з казкою; теоретичне моделювання концепції інноваційної казкопедагогіки; системний підхід до розгляду казки як компонента цілісної освітньої системи. Результати. Запропоновано авторське трактування інноваційної казкопедагогіки як моделі, що інтерпретує казку не лише як виховний чи терапевтичний інструмент, а як когнітивну технологію, здатну забезпечувати перехід від емоційно-образного сприймання до елементарних наукових понять і технологічних аналогій. Обґрунтовано ключові принципи (дитиноцентризм, когнітивна прозорість, технологічні аналогії, поетапність, емоційна безпека) та розроблено трирівневий алгоритм когнітивного перенесення «казковий образ – технологічна модель», що включає наочне моделювання, керовану ідентифікацію й евристичний пошук. Подано приклади диференційованих завдань для 1–4 класів. Висновки. Інноваційна казкопедагогіка формує гуманістично орієнтований зв’язок між природною для дитини наративністю та вимогами сучасної STEM- і цифрової освіти, сприяє розвитку творчого, критичного й алгоритмічного мислення, емоційного інтелекту та мотивації до навчання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною верифікацією моделі, розробленням інструментів оцінювання й методичної підтримки педагогів.

ЛІДЕРСТВО НА ОСНОВІ ДАНИХ: DASHBOARD-КЕРУВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Надія Олександрівна Діра, Ірина Альбертівна Скляр — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета. Стаття присвячена обґрунтуванню теоретичних і прикладних засад формування лідерства на основі даних у системі вищої освіти та визначенню ролі цифрових панелей керування як інструменту підвищення ефективності управлінських рішень у закладах вищої освіти. Реалізація мети передбачає аналіз особливостей упровадження освітньої аналітики, узагальнення підходів до цифрової трансформації університетського управління й окреслення перспектив розвитку управлінських практик, заснованих на даних. Методи. Для досягнення мети використано комплекс методів: аналіз, синтез, систематизацію, зіставлення, узагальнення, що забезпечило цілісність теоретичного пошуку. Метод контент-аналізу застосовано для вивчення тенденцій розвитку освітньої аналітики, визначення напрямів використання цифрових інструментів моніторингу та чинників ефективності аналітичного лідерства у сфері вищої освіти. Для забезпечення достовірності висновків застосовано принцип методологічної триангуляції – поєднання кількісних та якісних методів аналізу джерел. Результати. Використання системного, компетентнісного та аксіологічного підходів дало змогу розкрити сутність управлінського лідерства, заснованого на доказовості, відкритості та стратегічності прийняття рішень. Визначено, що цифрові панелі є ефективним засобом інтеграції освітніх, наукових і адміністративних показників, забезпечують оперативність моніторингу та підвищують рівень управлінської підзвітності. Узагальнено досвід українських університетів щодо створення власних аналітичних платформ для моніторингу якості освітньої діяльності. Висновки. Лідерство на основі даних визначено як провідний чинник підвищення результативності управління університетами в умовах цифрової трансформації. Використання цифрових панелей сприяє системності управлінських процесів, прозорості рішень і розвитку культури аналітичної відповідальності. Подальші дослідження варто спрямувати на оцінювання аналітичної зрілості університетів і вивчення впливу цифрових компетентностей керівників на якість управління.

АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМИ ТА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ПРОЦЕСАМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПІДХІД НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ВІРТУАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА KSU24

Олександр В’ячеславович Соловейко — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному аналізі адаптивного управління освітніми й адміністративними процесами закладів вищої освіти на основі інтеграційного підходу, а також у висвітленні досвіду впровадження віртуального освітнього середовища KSU24 як інструменту забезпечення стійкості, прозорості та безперервності функціонування університету в умовах кризових викликів. Методи. У процесі визначення актуальності окресленої проблеми було застосовано комплекс доцільних взаємообумовлених методів: теоретичних (аналіз, синтез та узагальнення науково-педагогічних джерел), контент-аналіз результатів запровадження інтеграційного підходу в управлінську практику Херсонського державного університету. Результати. У статті досліджується проблема підвищення ефективності управління освітніми та адміністративними процесами в закладах вищої освіти в умовах цифрової трансформації. Автором обґрунтовується необхідність впровадження адаптивного управління, яке базується на інтеграції сучасних інформаційних технологій, аналітичних інструментів і гнучких організаційних моделей. Особливу увагу приділено аналізу досвіду використання віртуального освітнього середовища KSU24, розробленого та впровадженого в Херсонському державному університеті, як прикладу успішної цифрової екосистеми для підтримки навчального процесу, адміністрування та прийняття управлінських рішень. У межах дослідження розглянуто архітектуру платформи KSU24, її функціональні модулі, механізми персоналізації освітнього контенту, моніторингу академічної успішності тощо. Запропоновані нововведення, що враховують динамічні зміни в освітньому середовищі, індивідуальні потреби учасників освітнього процесу та виклики, пов’язані з гібридними та дистанційними форматами навчання. Результати впровадження KSU24 свідчать про зростання прозорості, оперативності та обґрунтованості управлінських рішень, а також про підвищення рівня задоволеності як здобувачів, так і викладачів. Висновки. Запропонований методологічний підхід передбачає формалізацію ключових освітніх і адміністративних процесів, визначення контрольних точок та показників ефективності їх виконання. Він поєднує використання цифрових інструментів, адміністративних рішень і шаблонів процесів для впровадження віртуальних освітніх середовищ у заклади вищої освіти. Для структуризації та візуалізації процесів, зокрема, результати роботи аналітичних модулів платформи KSU24, що дозволяють відстежувати стан процесів і оцінювати досягнення очікуваних результатів. Результати дослідження засвідчують, що чітке структурування процесів і визначення контрольних точок спрощує інтеграцію цифрових рішень, підвищує прозорість управлінських рішень і зменшує кількість помилок. Запропонований підхід дозволяє швидко реагувати на зміни, підтримувати стабільність освітнього процесу та забезпечувати контроль якості освітніх послуг. Моделі та шаблони процесів можуть стати основою для впровадження подібних рішень в інших закладах вищої освіти.

«БРЕХНЯ» ТА «ІСТИНА» ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ У СВІТОСПРИЙНЯТТІ ОСОБИСТОСТІ

Ірина Сергіївна Фоміна — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Мета. Стаття присвячена розгляду основних понять брехня та істина, як соціально-психологічних категорій у світосприйнятті особистості. Подано детальний аналіз уявлення про відповідні категорії з часів Античності до сьогодення. Реалізація мети передбачає дослідження понять брехня та істина в уявленні, сприйнятті, розумінні здобувачів різних рівнів вищої освіти денної та заочної форм навчання Херсонського державного університету. Одним із головним завдань виступає аналіз категорії брехні як соціального явища, захисного механізму, інструменту налагодження соціально-етичних взаємин у суспільстві. Аналіз поняття істини як форми пошуку відповідей в інформаційному потоці та постійній зміні соціально-політичних, культурних, глобальних та воєнних реформ. Методи. Для досягнення мети були використані наступні методи, а саме аналіз, синтез, систематизацію даних, узагальнення. Метод контент-аналізу дозволив ширше дослідити концепції та теорії брехні в різні історичні епохи. Метод співставлення результатів (порівняння) як емпіричний інструмент пізнання використовувався для аналізу теоретичних та емпіричних даних респондентів. Результати. На основі результатів дослідження виявлено і поглиблено уявлення та аналіз понять брехня та істина як соціально-психологічних категорій. У ході дослідження проаналізовано основні інтереси та потреби здобувачів у пошуку істини та поглибленні поняття брехні. Визначено основні тенденції вибору здобувачами теми для поглибленого вивчення (своєї творчої роботи). Частіше темою для творчої роботи здобувачі обирали постаті відомих брехунів, типології брехунів, основних ознак брехні та невербальних проявів брехні. Тема істина залишається більш складною, філософською та невизначеною парадигмою у сприйнятті особистості. Висновки. Брехня та істина визначені як соціально-психологічні категорії. Зазначено, що сучасні уявлення про брехню, правду і істину змінюють наш спосіб мислення, бачення світу, аналіз життєвих цінностей. Істина тепер не одне вічне, незмінне і ідеальне явище. Пошук істини і аналіз брехні дають можливість розрізняти численні версії реальності, створені людьми і не тільки. Перспективою подальших досліджень визначено саме соціокогнітивний, віковий та гендерний аспект у вивченні понять правда, брехня та істина.

ЦИФРОВІ ОСВІТНІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДШКІЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Тетяна Анатоліївна Швець — Fri, 26 Dec 2025 00:00:00 +0000

Метою статті є з’ясування ефективності застосування цифрових освітніх ресурсів у формуванні передшкільної готовності дітей старшого дошкільного віку, а також визначення особливостей їх інтеграції в освітній процес з метою розвитку когнітивних, мовленнєвих, соціальних та емоційно-вольових компетентностей. Методи. Для реалізації поставленої мети здійснено системний аналіз науково-педагогічних джерел, сучасних освітніх платформ та інтерактивних інструментів, що застосовуються у практиці дошкільної освіти. Використано методи порівняльного та структурного аналізу, узагальнення й синтез актуальних підходів до впровадження цифрових ресурсів у навчально-виховний процес. Окрему увагу приділено вивченню функціональних можливостей платформ Toytheater, Wizer.me, Bouncyballs, Gynzy та Classroomscreen щодо сприяння розвитку логічного мислення, мовлення, навичок саморегуляції та соціальної взаємодії дітей старшого дошкільного віку. Результати. Отримані дані засвідчили, що використання цифрових інструментів забезпечує значну підтримку пізнавального розвитку дітей: стимулює інтерес до пізнання, сприяє формуванню та вдосконаленню уваги, оперативної пам’яті, умінь класифікувати об’єкти, встановлювати послідовності й оперувати кількісними характеристиками. Інтерактивні вправи та мультимедійні завдання позитивно впливають на мовленнєву активність, розвиток зв’язного мовлення та комунікативних умінь, зокрема здатність висловлювати власні думки й взаємодіяти у групі. Використання організаційних цифрових інструментів сприяє формуванню навичок самоконтролю, планування та дотримання встановлених правил, що є важливими компонентами передшкільної зрілості. Доведено, що поєднання інтерактивних платформ із традиційними методами навчання підвищує якість освітнього процесу та підтримує комплексний розвиток дитини. Висновки. Інтеграція цифрових освітніх інструментів у поєднанні з традиційними педагогічними технологіями дає змогу створити мотивуюче, варіативне та структуроване освітнє середовище, яке сприяє формуванню передумов успішного переходу дітей до навчання у початковій школі. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень є розроблення методичних моделей оптимальної інтеграції цифрових ресурсів у різні види діяльності дошкільників, визначення ефективних режимів їх використання та уточнення впливу конкретних цифрових інструментів на окремі компоненти передшкільної готовності.