ДОШКІЛЬНА ТА ПОЧАТКОВА ОСВІТА В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНОЇ АВТОНОМНОСТІ

Анотація

Теоретично обґрунтувати зростання стратегічної ролі дошкільної та початкової освіти в умовах поширення генеративних систем, визначити передумови подальшої самостійної, критичної та продуктивної взаємодії дитини з алгоритмічними інструментами та встановити межу між педагогічним підсиленням і передчасним заміщенням формувальних операцій. Методи. Дослідження має теоретико-концептуальний характер. Використано інтегративний огляд сучасних емпіричних і теоретичних праць, порівняльно-теоретичний та концептуальний аналіз, систематизацію, синтез і концептуальне моделювання. Зіставлено результати досліджень навчання з генеративними системами, положення психології пам’яті, когнітивного навантаження, втіленого пізнання, метакогніції та міжнародні освітні орієнтири. Причинні твердження не розглядаються як емпірично доведені; запропоновані положення потребують подальшої експериментальної та лонгітюдної перевірки. Результати. Обґрунтовано розмежування результативного і розвивального підсилення: покращення зовнішнього продукту не є достатнім свідченням сформованості внутрішньої здатності. Запропоновано поняття «розвивальне заміщення» для ситуації, коли система виконує формувальну операцію до набуття дитиною достатнього досвіду її самостійного здійснення; поняття відмежовано від когнітивного розвантаження та автоматизаційного упередження. Уточнено зміст смислово-реконструктивної здатності, когнітивної витривалості, авторської суб’єктності та епістемічної автономності. Передумови продуктивної взаємодії систематизовано у шість взаємопов’язаних доменів: мовленнєво-реконструктивний, абстрактнологічний, творчо-авторський, сенсомоторний, виконавчо-метакогнітивний і соціально-епістемічний. Показано, що одна й та сама функція системи може бути допоміжною для сформованої навички й ризиковою для здатності, яка лише розвивається. Висновки. Педагогічно значущим критерієм залучення генеративних систем є не календарний вік і не якість створеного з їх допомогою продукту, а рівень сформованості конкретної людської здатності та характер операції, що передається технології. У ранньому віці власна мовленнєва, предметна, творча, сенсомоторна й соціальна дія має передувати її генеративній автоматизації, а технологічна підтримка повинна збільшувати стійку майбутню самостійність дитини у навчанні, а не потребу в повторному зверненні до системи у майбутньому